Пришла пора, исполнились пророчества.
Вдвоём, втроём собраться нам нельзя.
Сталкнётся кто-то с чувством одиночества...
Полегче тем, где верит вся семья...
Как будто сон... Да, нет! Мы все в реальности...
Что дальше будет, знает лишь Господь!
Идёт проверка, не было ль формальности
И сможем ли достойный явить плод...
Мы много знали, много очень слышали,
Господь обильно Слово посылал,
Чтоб в трудный час духовно все мы выжили,
Чтоб каждый твёрдо путь свой продолжал!
Не раз навстречу шли мы испытанию
По силам, лично в жизни на пути.
Учил Бог детской вере, упованию;
Он знал, экзамен общий впереди...
И вот сейчас, когда весь мир волнуется,
Я С ВАМИ РЯДОМ! - слышу я внутри.
Мой дух Христом восторженно любуется!
О, лишь Его, душа моя, ищи!!!
Ирина Крапивина ,
Город Чусовой, Россия
Люблю писать стихи, в основном, на христианские темы.
Прочитано 7059 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Что тебе пожелать? - Лариса Зуйкова Когда я подарила это стихотворение одной моей неверующей знакомой на день рождения, она сказала своей подруге - Лариска мне ничего не пожелала!
